Так, по таблиці видно, хто не проїхав всі шість кіл. Дехто по травмі, дехто спробував 1 коло і все, або проїхав тренувальне і зрозумів, що то не його.

Moto Rally Cup of Ukraine
День 4.
Шлях додому, занудство і підсумки.

Прокидатися було важко. На цей раз відчуття були наче мене переїхав кросовий мотоцикл, кубів на 125. Ну і це не дивно - мій відносно юний організм такого стресу мабуть ще не отримував.

Останній пункт зборів - збирання палатки і примотування шмурдяку до мотоцикла. Найбільше не люблю збирати палатку, бо це означає, що свято закінчилось, і треба їхати додому.
Потроху виїжджаю. Окинув поглядом залишки табору, кляту пісочницю і взяв курс на заправку.

Проїхав кілометрів 150 і відчуваю, що зад мотоцикла починає якийсь сатанинський танець. Зараз важливо обережно зупинитись, бо колесо втратило тиск і є великий шанс грохнутись. Зупиняюсь, роздягаюсь, дістаю інструменти і міняю камеру на запасну. Місце проколу навіть не став шукати, бо вирвало вентиль.

Валю собі далі гарним темпом. У Бобриках на КЛО підкачав колесо від компресора. Як виявилось 250 качків ручним насосом дає приблизно 1.5 атм, а далі качати вже нема сил.
Пролітаю Кіпті, Бровари і вриваюсь в Київ. Прямо біля Виставкового центру починається знову сатанинський танець жопи і я з крайнього лівого ряду перелаштовуюсь на узбіччя і в тінь.

Знову камера. Напевно якось я її невдало забортував і шина зробила на ній серію отворів чітко на одній лінії. Роздягаюсь і просто сідаю біля мотоцикла. Стараюсь вгамувати свої емоції і віднайти залишки сил, що витрачені на кілька днів наперед. Задньої камери запасної нема, ставлю передню. Накачав скільки зміг і вирушив зі швидкістю 40-50 км/год до найближчої заправки з компресором. Підкачав колесо до 2 атм, шина сіла на диск і ковбасити стало менше.

Вирушив на Одеську трасу і в режимі юбра дочовгав додому.
Мотоцикл зразу на мийку, речі в прання і відпочивати.

Тепер по висновкам.

✓ Я отримав те, що хотів. Кайфанув від перегонів та від двіжухи. Поруч в таборі були люди, які пропонували допомогу, коли колупався з мотом і це приємно.

✓ "Шлях самурая" повторювати не хочеться. Стримуючим фактором була думка, аби не розвалити мот. Так може їхав би жвавіше.

✓ Чи підходить Kawasaki KLR650 для раллі? В стандартному вигляді категорично ні. На раллі потрібні жорсткі, енергоємкі підвіски. Також хотілось би більше потужності двигуну, але навички їзди ще можуть компенсувати цей недолік. Доказом є Кирильчук Артур, який зайняв третє місце на тюнінгованій ХТ660R. А вона є дуже близькою за характеристиками до мого KLR.

✓ Чи буду я ще приймати участь в таких змаганнях? Так, безсумнівно. Бо раллі це геть інша мотоісторія, що не схожа ні на повзання лісовими хащами на трофі, чи скакання по гірським дорогам Карпат. Тут і мотоцикл відкривається з іншої сторони і ти сам, як гонщик.

✓ Мотоцикл отримав деякі пошкодження, але вони не критичні. Могло бути й гірше.
Наступного разу я буду більш підготовлений.

KWAKA писав: ↑21 липня 2020, 09:23 Вирушив на Одеську трасу і в режимі юбра дочовгав додому.

Так незвично чути що траса Одеська, з моєї сторони вона Київська

зад мотоцикла починає якийсь сатанинський танець

Этих ощущений врагу не пожелаешь была схожая ситуация и у меня под Уманью, на трассе с пассажиров на скорости под 90 пробил заднее колесо, провернуло покрышку и срезало "сосок" камеры (именно сосок, Ява же девушка , это у KLR вентиль) зад мотоцикла и мой штормило сиоьнейшим образом, чудом не разложился, хоть задним тормозом в этот момент не пользовался.

Знову камера. Напевно якось я її невдало забортував і шина зробила на ній серію отворів чітко на одній лінії.

Прожевало или что-то новое поймал?

Прожувало, камера в смітник.

тисячу лайків .
з моменту їзди на роботу на моті, також катаю в режимі раллі, постійно скорочуючи час подолання. Але мабудь моїх 10 кілометрів грунтами, ніщо в порівнянні з твоїми пригодами.

От шо-шо а заохочувати до участі в таких змагання не треба. Доволі небезпечно. Треба самому наважитись, чого і всім бажаю.

Приїхала пружина EIBACH жорсткістю 8 кг (стандартна 6,6 кг). Прохват на річну рокеровку показав, що стало комфортніше їхати на повному завантаженні трьох кофрів з пасажиром. Також на офроаді мот став стабільніший на великих швидкостях і до упора аморт не пробивається.






Але задерта вгору задня частина дає поганий результат на офроаді, і встановлення жорсткішої пружини тільки посилило завантаженість передку. Тому на лазері було замовлено три комплекти лінків прогресії, щоб методом підбору оптимально занизити до заводських значень. Встановив лінки довші за стандартні на 9 мм, що дало заниження на 34 мм.




Попри всі маніпуляції з бачком аморта, все таки ланцюг дістає до нього. В токаря замовив слайдер з капрону.






І остання версія спойлера на крило, щоб не горіло від глушника. Тепер точно остання.




Майже максимальний туристичний мод. Ще покласти бак на 23 л з сидінням і на цьому все.




Зовнішній вигляд зазнав певних змін, і став більш нарядним завдяки комплекту графіки. Зараз з мотоцикла знято все зайве, і встановлена зла гума з буксаторами - на носі третій етап з раллі MRCU.

Після першого в моєму житті раллі, я зробив певні висновки та роботу над помилками.

Так от, що було зроблено:
• замінив пружину амортіка на більш жорстку – з 6,6 кг на 8 кг.
• відкрутив з мотоцикла все зайве, включаючи підніжки пасажира та пластину під кофр.
• взяв на роботі бусік, бо своїм ходом їхати без технічки це шляпа повна.
• мотоцикл вже на злій гумі з буксаторами, та ведучою зіркою на 14 (замість 15).

В четвер ввечері почав збори. Позакидував все що міг – екіп, підйомник, інструменти, запчастини, всіляку хімію, масла, стільчик... Взяв навіть шматок фанери, замість еко-коврика, який використовується на різних офіційних змаганнях. Та й інструмент з болтиками шукати в траві – таке собі задоволення.

Стартую ранком в п’ятницю. Періодично накрапає дощ, але піднесений настрій він не псує. Дорога в 400 км далась напрочуд легко, не зважаючи на те, що це перший мій такий дальняк на бусіку.

Прибуваю десь о годині третій на мальовничу базу Бараспорт. Паркуюсь біля будиночка організатора і починаю розкладатись.




Коли не треба розкладати палатку і перевзувати мот, то підготовка проходить напрочуд швидко. Якісь півгодини і я вже на тренувальному колі. Траса майже не тронута оцими скаженими матациклістами і виглядає не дуже складною. Багато поворотів, лісних пісчаних пряміків, трохи пісочниць і підступних лугів. Але зараз я їду сам, і завтра середня швидкість збільшиться, а трасу трохи підкорегують десятки гонщиків.

Ранок суботи. Перед брифінгом потинявся по базі, щоб подивитись на колег по своєму важкому класу. Серед цікавих конкурентів були Сергій Нагуло на ХР650L, Та Кирильчук Артур на XT660R. Ямаха в нього зовсім не проста, і вже далека від стоку, та однокласника KLR650: підвіски Ohlins, посилена рама, демпфер керма, додаткові радіатори – це тільки те, що впадає в око. Далі були вже більш потужні BMW800GS та різні Руді. Нуууу, головне не перемога, а участь, подумав я, і пішов до свого червоного чи то недослона, чи то переендуріка з 40-ка сильним двигуном.




Стартуєм! Мій самурай верещить високими обертами, але їде разом з усіма. Попри всі зусилля потужні тури сховались за горизонтом, а мені лишається кошмарити аматорів. Несподівано наздоганяю Артура, і тут ми зчіплюємся в поєдинку (ну мені так здалось). То я його обжену, то він мене. Але тримати темп за досвідченим гонщиком мені важкувато, і я потроху здаю позицію. Після різкого повороту ліворуч, бачу кумедну картину – Бугай Андрій втрапив в канаву, а поруч з ним під мотоциклом лежить один з Голосєєвських дедушок. Спершу здалось, що тут в них якась вечірка, чи щось таке. Зупиняюсь, витягую одного і піднімаю другого, та й мчу собі далі. Мій топографічний кретинизм і цього разу зі мною побавився і змусив мене провтикати парочку поворотів.




Десь посередині другого кола мот починає глохнути. Я в непонятках, перевожу кран в режим резерву, мало ж вистачити бензу! На чекпоїнті показую, що вертаюсь в табір на дозаправку. Швидко хапаю каністру, і думаю, що зараз я її майстерно перехилю, і без лійки швидко заправлюсь. Але ні, обливаю весь мотоцикл і себе бензином, та починаю благати всевишні сили, щоб воно все не загорілось. Прийшлося накручувати лійку, і заправляти нормально.




Десь на третьому колі заїхав в багнюку, а на виході з неї вирішив прискоритись і заднє колесо миттєво звалює десь у бік. Я катапультуюсь, і мотик наче дзига крутиться і вилітає за межі траси. Злюсь сам на себе, швидко піднімаю і звалюю. Десь наприкінці вже наздоганяю Нагуло Сергія і ми разом їдемо по вузькому коридору – ліворуч хащі, а праворуч схил до річки. При першій же можливості вириваюсь вперед, але сумарно за часом трьох кіл Сєрий мене на 15 секунд обійшов. Так перший день гонки закінчивсь.

Неділя, другий день гонки, траса у зворотньому напрямку.
Заправляю бак по саму кришку, і за порадою Артура, кладу в рюкзак ще літру. Тепер точно має вистачити.
Стартуєм! Я виграю старт, добряче зрізаю по галявині і мчу першим. Але лідерство продовжувалось недовго, і я, нерозрахувавши швидкість перед поворотом на 90 градусів, вилітаю в чагарники висотою більшою за людський зріст. Вирулюю на трасу і валю на всі бабки, щоб скомпенсувати свою помилку. Туринди знов десь далеко, а я один за одним наздоганяю аматорів. В трасу нарешті вкатався, і по піску можу нормально відкручувати. Єдине, що почало вже двигуна не вистачати – пята передача не тягне, а четверта вже перекручується.




На одному з таких швидкісних прямиків я почав наздоганяти TTR250 Open enduro, і врешті решт обігнав. Але знов не розрахував швидкість, і вилітаю на лісовій гірці. Невдале приземлення в пісок, який миттєво гасить всю енергію, і мою тушку з усієї сили гатить об землю. Спочатку я побачив зірки, а потім трохи потемніло в очах. Думка, що хтось може прямо на мене приземлитись, повернула мені свідомість, і я почав відтягувати мот з траси. З останніх сил поставив на колеса і поїхав. Сильно боліло плече, дихати було боляче і я подумки себе привітав з можливим переломом ребер. Напевно це було найсильніше падіння за всі ендуро роки.
Більш менш швидко дочовгав до табору, відмітився на чекпоїнті та побачив взмах клітчатим прапором. Гонка скінчилась.




Ставлю мотик, і йду зразу до чергового лікаря, який підтвердив, що переломів нема. Я звичайно зрадів цій новині, але самопочуття погіршувалось з кожною годиною. Дихати було так само боляче, а на додачу правою рукою міг тримати тільки пляшку пива.
Почав збирати манатки. На мотоциклі після падіння поламало тільки бачок з охлаждайкою – з чотирьох кріплень залишилось тільки одне. І це я побачив в ніч перед Чубака трофі.
Запихати мотоцикл в бус самотужки навіть не наважився - попросив пацанів допомоги. А потім взяв пляшку нефільтрованого, і пішов вештатись табором, щоб послухати післягоночних історій.

По завершенню цього прекрасного дійства була церемонія нагородження та підведення підсумків чемпіонату. Приємно, що медалі отримали абсолютно всі, хоч і дерев’яні.




Якщо проаналізувати конкретно мій результат, то відставання першого дня від лідера було 30 хвилин (приблизно по 10 хвилин на коло). А другий день пішов вже краще - 17 хвилин (приблизно по 6 хвилин на коло). По сумі двох днів зайняв шосте місце з десяти.

Та норм. Поступово досвіду наберешся, прокачаєш скіл, техніку. Впевнений, будеш у трійці

Так, головне щоб здоров'я не підводило, все інше наживне! Молодець!

Молодець, і написано чудово

Класно проведений час!

Нормально так покатався, по 2,5 год жорсткого навалювання щодня
Що з рукою і ребрами? Наступного дня хоч зміг бусіком керувати?

Я то назвав забій тіла))) Керувати було нормально. Вже місяць пройшов, а плече ще відзивається.

Десятого жовтня, на наступний тиждень після раллі прийняв участь у змаганнях з орієнтування на місцевості з елементами важкої атлетики Chubaka Trophy. Гарно повеселились у команді з Арчером і Сєржиком. Я ще не був впевнений, чи взагалі поїду бо тільки-тільки почав відновлюватись. Мій трофі-напарник Дінісік по сімейним обставинам пропустив цей двіж, тому було прийнято рішення йти третім до кумів.










По приїду запаркував Омарчика під стіною, та поприбирав в гаражі, бо мались бути гості.




KLR650E 2012 року приїхав на певний ремонт. Якщо в двух словах, то попередній власник поставив прямоток, але карб належним чином не налаштував, що призвело до цілої купи проблем. Наразі все чотко.




На цю зиму маю певні плани, щодо своєї ралійної тачки. Почав із заниження підніжок водія (мав запасні). Щоб зберегти всі кути і площини з фанери зробив "стапель".




Далі обережно зачистив зварку, відділив тримач підніжки, змістив кронштейн на 1 см і обварив. Це все потрібно для того, щоб можна було нормально їздити в кросових ботах. Також була куплена довша на 1 см лапка КПП. Якщо цього буде недостатньо, то оригінальні кронштейни занижу на 2 см.

Йшла млява зима 2021. Прийшла посилочка з Німеччини з новим карбюратором Mikuni TM40. Оригінальний карб вакуумний, і це дає вплив на динаміку і так нешвидкого двигуна. Тому я написав листа Святому Миколаю, і згодом під подушкою знайшов його.







Почав розбирати мот в передчутті нескладної інсталяції, і заодно вирішив глянути до зазорів клапанів. На впуску я їх зовсім не знайшов, а на випуску вони добряче присіли. Це була величезних розмірів срака, бо регулювати нема куди. Всьо, приїхали.

Скидаю голову, розсухарюю, і розумію, що клапана під заміну, сідла треба міняти. Зажуривсь трохи, але якщо вже така п'янка, то валимо все.

Ось фотки 5-ти річної давнини. Під час капіталки побачив сліди масляного голодування, але нічого робити не став. Так і відкатав до цього року.






Тепер же вирішив ліквідувати і це неподобство. Запчастини згрібав з усього світу: впускні клапана з Англії, випускні з Канади, впускний розпредвал зі штатів, впускний з Михайлівки-Рубежівки . Окрім цього впуск і розпредвал я замовляв повторно, бо десь загубились на пошті.

Потім знайшов майстра, і отримав таку красу.









Замінено: всі клапана на оригінальні нові, розпредвали б/в але живенькі, сідла, всі регулювальні шайби на майже максимальні, і патрубок карбюратора.

Далі буде...

мало, давай еще

Не зачет, лайк не поставлю))) Мало написано, тут ток уселся читать и все пост закончился! =)

Голову поборов, зібрав - ок. Поки чекав запчастини то вдосконалив трохи рідний захист двигуна. Хотілось би купити нормальну алюмінієву каструлю, але під неї треба дуги переварювати.




Далі заколхозив діодну фару виключно для змагань і локальних покатушок, бо одного разу ледь не розбив рідну фару.





Вийшло так собі. Світить воно точно в очі зустрічному руху. Перероблю якось згодом.

У вихлопне коліно вварено різьбу під лямбда-зонд. Вона потрібна для подальшого налаштування карбюратора під навантаженням.




Тестові заїзди на діностенді показали, що карб переливає у всіх режимах. Головні жиклери були в комплекті, і поставили найменший. Гвинт якості суміші закручений в упор. В такій конфігурації працює, але треба ще замінити: жиклер холостого ходу, емульсійну трубку і розпилювач прискорювального насосу на менший.



Після цих маніпуляцій має зникнути невеликий провал, що видно на графіку. В ходу він відчувається, якщо дуже швидко відкрити гашетку. Але цього робити не варто, бо мот вистрелює наче якийсь снаряд. Тест показав 43 колісних сили, при цьому майстер казав, що колесо пробуксовувало, як би вони не притягували мот стяжками.





Слід зазначити, що це все робилось поспіхом, в п'ятницю я забираю мот з налаштування, а вже в суботу ми з Дінісіком поїхали на Чубака трофі.

Нехай щастить на Чубака трофі!

KWAKA писав: ↑02 червня 2021, 17:28 в п'ятницю я забираю мот з налаштування, а вже в суботу ми з Дінісіком валимо на Чубака трофі.

І по старій добрій традиції все пішло не по плану

Та да, з такою вдачею команду треба називати FAIL CREW. Три пробиті камери і 4-те місце в заліку.

Значить треба брати не якістю, а кількістю етапів