Маршрут "Зорі Карпат"

[Человек]

Так как ты нарисовал, это же встречная полоса !!

Фотка в гугле старая, примерно два три года назад сделана, может быть сейчас по другому нарисованно.

[Syava]

Нет! Встречка хорошо видна - с фурой и возле фуры слияние полос, там темная часть асфальта.

[Человек]

Syava развернул карту вверх ногами по отношению к гуглу, понятно теперь откуда путаница.

[kruzhkovn]

2 Syava: а где "to be continued"

А то как в "Дикой розе" на самом главном реклама или анонс что будет в следующей серии

[Syava]

Продолжение следует
Отчет написан. Каждый день я буду стараться успевать выкладывать по одной части, разбавлять его комментариями Сергея (если повезет то и других участников пробега) и конечно фотками.
На подходе часть 2, то есть второй день .

[Лях]

Чекаємо, не дочекаємось!!!!!

[Syava]

День другий 19.09.2010.

Зранку сфотографував вид з вікна готелю. Вже видніються Карпати.
Скоріше б до них.

Попереду важкий і цікавий день. Ми не дочекались поки відкриється кафе. Десь поснідаємо по дорозі.
Безліч перетинів рік, звивиста дорога між горами. Туман чи то хмари в горах. Їхати було вогко, трохи прохолодно, але дуже цікаво.





Well: «Решили выехать пораньше, так как на этот день у нас было слишком много планов))) Поехали, и тут все началось))) первый поворот, второй, и я начинаю понимать что вот она наша лучшая горная дорога… «Дорвался, промелькнуло в голове». Первый, второй, третий, поворот сменяется поворотом… такого ровного асфальта в таком количестве я последние лет 10 не видал. Чувствую как вкатываюсь, и с каждым поворотом закладываюсь все ниже (вовремя я поджал подвеску). Передать это нереально, очень красивое светлое утро, отсутствие машин, и мы валим по этой роскошной дороге))).»

Яна знімала на ходу.
Яна: «Шкода, що зі мною не було мого маленького фотика, котрим зручно фотографувати на ходу».



Дороги були майже пусті. Обабіч доріг траплялись розбиті фури.

Аж не вірилось, що ми в Карпатах.

Well: «Это наверное один из лучших моих прохватов… столько кайфа не часто получишь в нашей «Нэньке»… больше 100 км идеального асфальта, серпантинов, и сногсшибательных пейзажей… Я начал понимать, как читать закрытые повороты по знакам со скоростью перед ними. »


Закарпаття зустріло нас дощовою погодою. Гори залишились за спиною, а ми вже їхали по рівнині. Карпати здалися такими малими, а може мені просто не вистачило відчуття гір, не хотілося від них віддалятись тому супроводжувало відчуття розчарування і відчуття цікавості, що ж буде попереду.

(Вибачте, закачав фотку не перевернувши її.)

В Мукачеве зупинились біля підніжжя замкової гори і «поснідали» кавою з булочками.
Декілька фото з замку:















А як вам цей краєвид? Гора сміття під стінами замку: Соромно за Україну.


Мукачеве з висоти пташиного польоту:


Well: «Замок красив, панорамы из него чудные, с тягой Славика к прекрасному (фотографии) мы все не как не могли с ним попрощаться…»
Яна: "По замку погуляли без екскурсовода, що вважаю мінусом, бо прогулянка виявилася не досить насичена інформативно. Але все одно швидко покидати таке цікаве місце було шкода. Та попереду ще купа цікавого».

Поки ми їхали, до Яни прийшла муза .
Яна:
«Дрібний дощик моросить,
Мотоцикл наш стрімко мчить.
Відвезе він нас туди
Де нап’ємося води,
Назбираємо грибів
І наловим коропів.
А хмаринки вздовж дороги
Поспускались нам під ноги.
Ліс навколо, небо й гори,
Не забути вас ніколи!» :)
Ужгород. Дощ не зупиняється, він мілкий і неприємний.

Well: «Дороги тут загруженнее и скучнее. Сказать честно, ужгородский замок меня не впечатлил… скучный. За то подъезд к нему веселый).»














Багато часу займають відвідини замків, та музеїв. Попереду ще запланована поїздка до водоспадів у Лумшорах.

Well: «Дорогу в Лумшоры и к водопаду нашли довольно быстро, дорога паршивенькая на 3, ехать можно но удовольствия ноль, а для Славиного Транса самое оно …. Дорога к самому водопаду это км 3-4 оффроуда по камням. Но за то Артефакт в виде водопада, стоит того что б туда доехать хотя бы 1 раз. Выфер продержался, Машкина спина сдалась. По дороге назад распустил подвеску, ну чем не эндуро ))?»

В горах дощу вже не було.











Well: « А да, о водопаде…. Водопад хоть и популярный и носит имя «Партизан», но не загажен. Он мне очень понравился. Не самый большой из тех что я видел, но природа вокруг красивая, все так зелено. Там мне понравилось больше чем в замках, ради таких мест и стоит путешествовать ИМХО».

Місце гарне, але не облаштоване як для туризму. Мабуть це тільки +, бо воно ще не зіпсоване людьми.
Вечоріє, запланована вечеря в Береговому під загрозою зриву. Але мені стало цікаво, невже то саме ті водопади до яких ми їхали, може вище по течії ще є. І ми з Яною вирішили поїхати вгору. Сергій і Маша далі вирішили не їхати. В Маши боліла спина. Але чесно кажучи, на ВФР вище нічого було робити.
Через 1-2 км натрапили на галявину, там була альтанка над невеликим водоспадом, дуже гарне місце для відпочинку.





Розвернутися і виїхати на дорогу виявилося складніше ніж я думав. Мокра трава і слизький грунт не давали гумі зачепитися. Довелось злізти і виштовхувати мотоцикл допомагаючи ручкою газу. Цікавість і недостаток ґрунтової дороги переважили. І ми поїхали ще вище в гори радіючи що в нас такий мотоцикл. І чим далі їхали - тим дорога ставала гіршою. Спочатку відрізок з якогось глинозему, глибоких колій заповнених водою а потім почали зявлятися валуни і гілля. Ще 1 км і дорога стала мало прохідною. Зупинились, спробував рушити, але заднє почало буксувати на слизькому камінні, а переднє вперлось. Кінчиками ніг ледь торкався землі ми могли перекинулись в статиці на бік, але обійшлося. Завантаженому з пасажиркою далі їхати безглуздо.


Розвернутися там на місці мотоциклом було теж досить важко. Будемо вважати задачу мінімум по офроаду виконано, повертаємось назад. Сергій і Маша, нас давно чекали внизу.
В Берегове їхати було вже ніколи. Нас чекав Хуст.
За Мукачеве бачили як сідає сонце. Починався дощ.


Well: « Пока было светло смотрели вокруг, остановились один раз сфоткаться напротив озера… за которым был закат солнца, красиво…»

Це був найбільш екстремальний відрізок подорожі. Дощ, темрява, осліплюючі фари зустрічних. Одного разу змістився праворуч, даючи простір для обгону попутному бусу і відчув як метрів 10-15 проїхав за межами асфальту.

Well: « Выехав на трасу Львов – Ужгород, откручиваем газ. Дело к вечеру, а нам еще в Хуст. Сново проезжаем Мукачево, и другие НП по ходу. И тут начинается дождь… в дождь ездить я люблю. Но тут отдельный кайф. Начинаются шпильки на спуск и на подъем на 180 градусов, визир потеет, покрытие асфальта разглядеть тяжко, встречки слепят, все блестит, и как оказалось фара настроена в небеса (или лампочки уже себя изжили) одним словом видно мало. Славик помогает мне своим дальним… по зеркалам))) дорогу видно лучше, но ехать приходится свесившись налево. Уже подустали, подмокли, хотим жрать, а впереди еще км 25-30.»

Нарешті ми в Хусті. Зупинились біля ліхтаря, подивились адреси готелів. Готель знайшли за вказівниками у місті. Він розташований в поодаль від шумних вулиць. На території простора стоянка, зраділи місцям під накриттям, стали. Накриття виявилось не від дощу, а від сонця )) , вузькі дощечки набиті під кутом в 45° захищати від дощу не могли ні як.
Не зрозуміле відчуття в ногах, чи то просто холодно чи холодно від того що вони мокрі. Тільки коли зліз із мотоцикла, я зрозумів, що накремовані ще з дому мої ендуро-боти Sidi не витримали цього дощу.
Речі розклали по всій площі кімнати. Дивлячись на той безлад, повірити було важко, що всі ці речі ми привезли з собою мотоциклом.



Туалетний папір в боти і в печатки, він добре вбирає вологу. Яна свої перчатки сушила феном .
Ресторан. Зігріваючий чай і горілка, смачна вечеря в сухому одязі – все що треба було в тій ситуації.




Коли повернулись з ресторану і вже збирались лягати спати, спрацював брелок сигналізації. Стукаю Веллу, біжимо до мотоциклів. Там нікого. Час реагування менше 1 хв.

Well: « … как всегда хороший ужин и спать. Думали все? Где там! Не успел закрыть глаза стук в дверь… кто там? Славик: Серега вставай, сигналка сработала. Подрываюсь, джинсы и тапки в руки, одеваюсь по ходу на улицу… девушка на ресепшене в шоке… проверили мотики, все ок, наверное кот… все спать…».

Взагалі скажу, що скрізь я спав дуже неспокійно. Переживав за мотоцикл. Постійно прокидався і поглядав на брелок, чи не було спрацювань.

Далі, звісно, буде : )

[zek009]

Отлично повествуешь. С нетерпением жду следующего вечера и продолжения.

[Человек]

на этой фото все самое главное повешено сушиться на батарею.
http://syava79.users.photofile.ru/photo ... 968315.jpg
Ждем продолжения, очень хорошая рекламная компания для поездок в карпаты.

[Syava]

батарея была холодной ))

[Syava]

День третій 20.09.2010

Ранок понеділка виявися чудовим. Світило сонце і звало нас в дорогу.


Поснідати вирішили в місті. Ресторан готелю ще не відкрився, чекати нам його не було коли та й ціни там порівняно не низькі. На годиннику початок 10-ї години. В м. Хуст тягнучки автомобілів, серед яких трапляються мопеди Альфа. Як для такого невеликого міста машин досить багато.


Заходимо в якесь велике кафе. І картина: 9 годин ранку, заповнене кафе, наче то вечір п’ятниці. Молодь і «не дуже», відверто бухає горілку, якісь молоді соски сидять дудлять пивас і смалять цигарки, хоч сокиру вішай. Про залу для тих хто не палить там і не чули. Поснідати, звісно, там не лишились.
Але в невеликому приватному кафе на відкритому повітрі нам запропонували смачнючий чай, а булочок і тістечок до чаю ми прикупили в одному з магазинів.



Життя наладжується. Попереду Синевир .

Well: «Встали довольно поздно… потом в поисках где б пожрать прогулялись по Хусту, местные рыгалавки нас не устроили… посему затарились в маркете круасанами и пошли в уютную кофейню.
Поели собрались и в путь) дорогу на Синевир найти было не трудно. Основной ориентир Межигорье… в том направлении и двинулись».

Ось так зранку виглядали мотоцикли, помиті вчора під дощем:


Горіховий коридор в сторону Ізи . Рівна дорога, зупинились для невеликої фотосесії.





В’їжджаємо у гори. Я, не витримуючи, зупиняюсь зробити пару знімків.





Сергій вже звик до моїх частих коротких зупинок, коли я зникав в його дзеркалах, він розуміючи чекав десь попереду.
Як вам травичка обабіч доріг і на схилах гір? Справа втому, що там в кожному дворі є своя газонокосарка. ))









А ось і вони - газонокосарки у всій красі ))) :


Well: «Дорога идет действительно между гор, и из прямой от Хуста плавно переходит в красивую горную дорогу, асфальт старый и с латками… но ехать по нему в кайф. Чем дальше от Хуста тем красивее… достаточно много сел, но как то не много людей. Есть где разгуляться.
На 3й день у меня от таких серпантинов начали уставать кисти, 190я задняя резина не дает мотику нормально валится в поворот, приходится держать его силой в наклоне. Что дало о себе знать… но удовольствие это не портило.»






Well: «Заехав в Межигорье, я чуть оторвался от Славика… и меня остановил доблестный страж порядка. Спросил откуда-куда и указал направление на озеро)))».

Після Міжгір’я дорога поступово піднімалась вгору, с кожним поворотом відчувалось зниження температури повітря.
Дорога до Синевиру:




Well: «От Межигорья вверх идет довольно старая, с покрытием на 3+ подъемная петляющая дорога Латки и выбоины не дают возможности держать хороший темп на подъем. Но красиво блин. Вырвавшись на обзорное место мы остановились пофоткатся))) и дальше в путь».

Синевирський перевал. Розкішне місце. Яна забула про втому і застрибала від радощів.












Заради цих знімків варто було їхати в Карпати:




Здається де-де, а заблукати там де ми заблукали варто було постаратися. : )
Вказівник повороту на озеро чітко вказував ліворуч через місток. Ми й поїхали, але там тупик. Наступного повороту ми не знайшли. Поїхали далі. Їхали ми так далі, і спитати нема у кого, тут вже й Маша не витримала пішла пішки. А Сергій сам поїхав вперед, поки ми з Яною фотографувались на фоні пейзажів.




Заблукали кляті київські москалики ))
Нарешті трапився нам місцевий на Жигулях, сказав, що ми пару кілометрів як проїхали поворот.
Повороту як такого не було, а був звичайний в’їзд, наче до на подвір’я якоїсь турбази чи готелю. Не дивно, що ми його не помітили. За в’їзд на територію заповідника з нас стягнули по 19 грн за екіпаж.

Well: «… в один момент нам начало слегка надоедать. И мы начали интересоваться у местных где же озеро. Сказали не долго 3 км… вот я еду, смотрю поворот на синевир, сворачиваю. А это какаято база… на встречу идет мужик, спрашиваем далеко еще??? Та нет 1 км по прямой… вот ту то самое интерестное. Едем едем, асфальт заканчивается, начинается дорога из грязи и камней… проезджаем какойто паркинг с поворотом на базы. И едем дальше… народу нет, дорога идет в перед… камни-трясет. Машкина спина, снова сдается… вроде как проехали1 км, знач не далеко осталось. Машка слазит дальше сам, по камням, Славки дет отстал… еду, уже км 2-3 проехал, вижу бусик… спрашиваю… говорят проехал ты озеро км 3 назад. Куча мата в шлем, разворачиваюсь и назад. Собираемся возвращаемся, ищем поворот… Мля. Это поворот на те базы. Только рекламы баз и кафешек там тьма, а вот вывеска синевир скрылась под деревьями. Срубили с нас бабла за заезд) и все вверх по узкой асфальтной тропинке, на озеро)))».


Мотоциклами піднялись до самого озера.


Сфотографуватись поруч із цим ведмедем коштує 5 грн.

Людей мало, навколо приємна тиша. Шкода, що в нас не було часу прогулятись до галявини ставшою визитівкою озера, а на мотоциклах нам не дозволили. За те ультразум дозволяє робити знімки протилежного берега, адже розмірами озеро не вражає. Вода в Синевирі холодна, біля берега плавають тисячі мальків.



Озеро гарне, лише краєвид псує повітряна лінія електропередач.
Розваги для туристів:




Well: «Само по себе озеро чистое, и красивое… но времени задерживаться там на долго не было… пофоткались, осмотрелись, обязательно вернемся, когда будет больше времени… в путь.

Спуск скоростной, ведь впереди еще солидная часть пути… остановились, купили вина, у местных и дальше.
Дальше была долгая дорога в Яремчу… долгая но красивенная, после поселка деловое снова началась извилистая дорога в деревьях… сразу вспоминается игра «Need for speed»…».

Довго не затримувались, в цей день треба встигнути доїхати до Яремче. По дорозі назад зупинилися купити міжегірського вина і ще в селі Іза не змогли проїхати повз виробів з лози.






В Солотвино проїжджали повз «сирітські» будиночки. Такий собі «закарпатський Беверлі Хілз».
Дорога вздовж Тиси порадувала своїми поворотами і гарним покриттям. Well просто кайфував на ній, а я старався не відставати, враховуючи, що зі мною їде дружина, яка ще й фоткає на ходу.


Село Ділове. Без задньої думки про те, що знаходимось в самому центрі Європи (в одному з центрів), ми просто зупинились по малій нужді. Ми з Веллом по черзі подзюрили показуючи причинне місце сусідній державі - Румунії , якась диверсія.  А дівчата тим часом вирішили почекати автобус.)) Скрізь вздовж берега на деревах і кущах вище зросту людини висіли поліетиленові лахміття від пакетів. Сміття на дерева заніс не вітер, а вода, що піднімалась на такий рівень в період паводків і дощів. Страшно уявити.




Well: «Дорога красивейшая, с правой стороны обрыв и горная река, слева горы, леса или села… повороты длинные с разными углами… асфальт довольно хорош. Тут был пик моего наслаждения от езды по Карпатам. Тут я оббил оба керамических слайдера на ботах и установил контакт подножки с асфальтом). Дорога плавно перешла в подъем на Яблуницкий перевал. За которым началась И-Ф область… мы это не только увидели на знаке, но и почувствовали на асфальте…
Все, кайф окончен, началась долгая дорога домой)».

Перед Яблунівським перевалом обганяли всіх. Я не відчував щоб мотоцикл із-за розрідженого повітря втрачав потужність. Запам’ятався завантажений яблуками Камаз, він піднімався вгору майже пішохідною швидкістю. На перевалі ми встигли відфоткатись, купити сувеніри, аж потім тільки той Камаз перетнув перевал. Цікаво як вони там їдуть по слизькій дорозі взимку.






Ось і Яремче. До міста нас супроводжувала позаду патрульна машина ДАІ, тому перевищувати швидкість чи то навіть їхати більше 70 км/год ми не хотіли. Так продовжувалось хвилин 10, поки ми не звернули до одного з готелів у передмісті Яремче.
Готельчик для нас виявився «не по кишені». Термометр на стіні біля входу показував +10 °С, швидко темніло.
Біля Яремче безліч приватних міні готельчиків. В одному такому (котеджного типу) ми й зупинилися. 200 грн за номер нас влаштовувало. Пощастило, був вільний цілий будинок, в ньому як раз було 2 номери. Сергій і Маша зайняли перший поверх, ми з Яною другий. Повністю дерев’яний будинок із плетеними меблями нагадував мені комфортну баню )).





Яна: «Яремча мені дуже сподобалась. Я давно хотілося пожити в дерев*яному будиночку над річкою, навколо ліс й найчистіше в Україні повітря. Було так гарно, що я хотіла там залишитися відпочивати на декілька днів, до того ж вже давала про себе знати втома від "проживання" на мотоциклі. Вечером втома була досить великою, але зранку вона майже зовсім зникала. ».

Ми залишили мотоцикли, перевдягнулись і хазяїн на ім’я Василь відвіз нас повечеряти в колибу «Під Прутом» (поруч річка Прут) і потім по дзвінку забрав нас назад. Сервіс .
Як виявилось під час вечері, назву колибі дали не вірно. Раптово почувся якийсь гул і стукіт, затряслась підлога. Я, сидячи коло вікна, побачив, як просто над нами їде потяг!!! Світить прожектором у вікно і сигналить. Я б ту колибу назвав «Під мостом». )))







Третій день виявився менш насичений ніж другий. За те сьогодні ми вдосталь накатались гірськими дорогами, пережили масу позитивних вражень і зробили безліч чудових фотознімків. Завтра 4-й день подорожі, по суті то вже дорога додому. Стає трохи сумно, завтра вже їдемо з Карпат.

Далі буде.

[Лях]

Дуже добре то винце, що ви мені дали! Випили з товаришем і за ваше здоров'я теж!
Ще раз дякую!

[Well]

на здоровье))) надеюсь помогло отогреться

[Лях]

А як же!

[клюква]

: )

[Человек]

Syava не томи , даешь день четвертый !

[Syava]

за исключением 2-х 3-х человек это ни кому не инетерсно... так что спешить некуда. Скорее всего 4-й части сегодня не будет. Может вечером выложу.

[Человек]

Блина, ну какие такие обиды.
Это интересно всему рокеру, выложи следующую часть, почему срываешь сроки!

[kruzhkovn]

+1
Очень интересно почитать и фотки посмотреть
Syava ты хороший

[Well]

Блина, ну какие такие обиды.
Это интересно всему рокеру, выложи следующую часть, почему срываешь сроки!

подрядчики подводят

[archer]

Что значит не интересно, с нетерпение жду продолжения.

[Avior]

+1!!!!

[Syava]

Ай-яй, растрогали вы меня, дорогие. ))
Дома буду позно, елси подрядчики спать не будут, то чтивом на ночь обеспечу )).

[Лях]

ДАЙОШ ПРОДОВЖЕННЯ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

[Вованыч]

Читаю,очень интересно,сам собираюсь на следующий сезон в Карпаты,только подальше в дебри,трудно доступные участки гор-села,уже ищу эндуровскую резину,даст Бог все будет хорошо обязательно поеду.Пиши все мотаю на ус