Про мотоцикл я, звичайно, мріяв, але у зв'язку з фінансовим питанням було важко про щось думати.
Коли дідусь говорив: -"Хочешь, бери мой ИЖак, подлатай и катайся на здоровъе", я геть і не думав про це. Облік сільського потрьопаного корча лякав мене. Відремонтувати і їздити так? Не мій фасон)) От і стояв мотик, дива чекав. А я тим часом гортав сторінки в інтернеті, милувався класичними дорожниками. І тут натрапляю на апарат підписаний як "Cafe Racer", давай гуглити, що за кафе, що за рейсер. Йолки дрова, виходить ті моти, які завжди мені подобались мають свою назву, та що там назву, це ціла культура. Почалось моє знайомство з Кафехами, І чим більше дізнавався тим більшим ставало бажання забабахати чудо апарат. Так як донор в мене фактично був, залишилося його лиш забрати.
- Бідняга в сплячці пробув мінімум років 15 в тому смітті.
- Бонус)
Друзі приходили дивилися, тролили мол: во техніка до чого дійшла))
В гаражі наводив порядок тиждень, сміття мішками, металобрухту теж, однієї міді назбиралося 40кг))
.
.