Доброго всім вечора.  

  Перед тим, як читать запустітьцей трек C.C.Catch – Cause you are young  
 
   
   
 
Почну свою розповідь з самого початку. Ніч перед покупкою, на диво, провів спокійно та стримано.  

 Відпросився з останньої пари в ВУЗі…. 

  На виїзді з Черкас зустрівся з товаришом (Вєталь), внього село сусіднє з селом продавця, та і вони добре знайомі. Дочекались автобуса, не злякало навіть те, що довелось їхать стоячи – на благе діло ж їдем. Година їзди на старенькому ПАЗі і ми вже там. Почекали кілька хвилин, підїзджає хлопець на «ІЖ Планета 5» з коляскою, і сміючись питає – «Таку яву замовляли?».  
 
   
 Виявилось, що це товариш хазяїна і він приїхав щоб його забрать, після того, як він вручить нам Явчика. Чекать довго не довелось, весело стрибаючи на убитих в щент просто дорогах, весь замурзаний і в багнюці підїхав до нас і хазяїн з технікою. 

  Оскільки це вже була середина дня – довго спілкуватись не стали, тим більше, що я вже дивився мотоцикл пару місяців тому. Розрахувався, забрав техпаспорт, шильдик, що відпав від рами… 
 
  
  Хлопці кажуть, мол твій мот ти і запускай, перший кік – підхопив одразу але заглох, бо праву ручку ніхто не чіпав. Спроба №2, нажимаю на кікстартер, а Вєталь смикає відповідно за ручку, і тут «трісь» обірвався тросик дроселя.  

 Трошки посміявшись, бо настрою було хоч відбавляй, хлопці на "Пленеті"помчали в мотомагазин, благо вних він прямо в селі, по новий трос. Все відремонтувавши, вирушили. 

  Чесно вам признаюсь – таких розбитих доріг я ще не бачив. 

  Вєталь сів кермувать, бо внього є такий апарат, відповідно досвіду їзди на Явах набагато більше, я ж на Яві раніше, фактично, навіть не сидів…  
 
  
 Завелись, поїхали, дорога пролягала через ліс, де розмокша грунтовка в перемішку з снігом і льодом з колією від трактора. 

  Доїхавши до місця  - було явно зрозуміло, що Явчик став ще брудніший. Протерши швиденько тряпочкою, що звичайно безрезультатно. 

  Домовились, що Вєталь проїде зімною до траси, бо в тому селі я вперше, і міг легко завернуть знову на ліс. Доїхали до асфальту – я сів за кермо, ВПЕРШЕ на такому чуді як Jawa. 
 
  
  Після 110сс Дельти – це просто ракета, все так незвично, якось дико навіть, особливо тумблер поворотів. 

  Пару раз лажанувшись з лапкою перемикання передач  

 ( на дельті передачі по колу 0-1-2-3-4- 0 і т д.) призвичаївшись до зчеплення – поїхав. 

  Проклацав всі передачі – непогано. Бадьоро тягне на всіх 4х.  

 Доїхали до траси, купили бензину з маслом у місцевого мужика, що цим промишляє. 

  Попрощався з Віталькой – вирушив. Чесно кажучи, перші 10 кілометрів було настільки дико, що я більше думав як би не влетіть в сноп сіна чи в зустрічну автівку… 

  Але обійшлось, призвичаївся трошки, розслабився… Але ж ви знаєте, завжди буде щось, що все зіпсує. 
 
  
  Оскільки виїхав я вже в 17:30 то стало досить прохолодно і вся вода, що стікала на протязі дня перетворилась в лід. Ох і заставило мене це нервувать і їхати всю дорогу в постійній напрузі і на нервах. 

  Мотоцикл те і діло, що йшов в незначний занос… А ще якість наших «чудових» доріг після зими… 

  А ще «Крузаки», що пролітали під 150 по зустрічній смузі давали життя, своїм потоком, що мало не здував в канаву чи на лід. 

  Їхав-їхав-замерз страшно, промерз наскрізь… Побачивши великий жовто-блакитний надпис «Черкаси» я неймовірно зрадів – ВДОМА! 

  Проїхав все місто, на жодному світлофорі проблем не було, але із-за того ж самого льоду до 3-ї передачі дійшов лише один раз. 

  Тягне, звісно, Явчик дуже і дуже бадьоро, мені це подобається, на 2гій передачі я спокійно йшов на обгін маршруток і фур, що повільно тягнулись в правому ряду.  Нарешті – рідний гараж. Фініш! 

  На годиннику 18.45. Відчуття гордості за себе – зміг, без пригод, майже… 
 
  
  Відчуття радощів, що нарешті Явка вдома і вже завтра можна почать роботу. 

  Як довго я цього чекав – цілих 3 місяці, майже. Трошки відігрівшись, перекусивши, протерши Чехословацького коня, що знову ж таки не дало особливо результатів, 

  пішов собі радісно додому. Ось така от подорож. Вперше, але досить успішно, все ж досвід, набутий з попередньої техніки, нікуди не пропав. 
 
 
Про всі косяки розповім в наступному повідомленні, є кілька запитаннь.
Ось, зробив кілька пам’ятних фотографій. 
 
 

Перша форографія вже МОГО Явчика. У Віталі вгостях.

Це вже вдома, тобто біля гаража. 
 
 

Мої конячки і "ІЖ Юпітер" товариша, що стоїть на ремонті. 
